Подальший розвиток правотворчої діяльності в Україні – питання, важливість обговорення якого сьогодні – поза будь-яким сумнівом. Саме з такої проблематики 3 квітня 2025 року в Інституті правотворчості та науково-правових експертиз НАН України відбувся науково-практичний круглий стіл «Правотворча діяльність та забезпечення системності законодавства України в умовах євроінтеграції», який модерував директор Інституту, член-кореспондент НАПрН України Олексій КОТ.
З вітальним словом до учасників науково-практичного круглого столу звернувся Голова Верховної Ради України, академік НАПрН України Руслан СТЕФАНЧУК. Підкреслюючи важливість наукового заходу він зазначив, що «коли ми говоримо про нормативний масив, який сьогодні існує в Україні, про ту кількість нормативно-правих актів, то за загальними підрахунками, станом на зараз в Україні понад один мільйон нормативно-правих актів. А це свідчить лише про одну річ, що, мабуть, законодавство – це єдина сфера, яка не піддається філософському закону переходу кількості в якість. І навпаки, чим більша кількість суперечливих, взаємовиключних, дублюючих законів різної юридичної ваги, тим нижче якість законодавства в цілому. Я думаю, що це претензія справедлива і вона повинна йти до кожного, хто опікується цим законодавством».
Тож звертаючись до науковців, Руслан Стефанчук зауважив, що задачею номер один є питання впорядкованості, яке повинно визначати напрямок діяльності кожного. Задачею номер два, з огляду на євроінтеграцію України, є не просто вдосконалення законодавства України, а його вдосконалення у відповідності до законодавства Європейського Союзу, положення якого для України є визначальним. В цьому контексті, Голова Верховної Ради України нагадав, що перед Україною стоїть завдання до кінця цього року відкрити всі кластери перемовин і на Національну академію наук України і на науковців покладається завдання розробити загальну наукову концепцію розвитку законодавства. «Це має бути єдина, зв’язана системна матерія, в основі якої лежать останні наукові дослідження і розробки, які існують в Україні та Світі» – зауважив Руслан Стефанчук.
Виступаючи з вітальним словом Президент Національної академії наук України, академік НАН України Анатолій ЗАГОРОДНІЙ наголосив на важливості ухвалення Закону України «Про правотворчу діяльність», що відкриває новий етап у вдосконаленні національного законодавства та його гармонізації з правом Європейського Союзу. Особливу увагу він приділив ролі Національної академії наук України, якій доручено розробляти Наукову концепцію розвитку законодавства України кожні п’ять років.
З цією метою при Президії НАН України створено Науково-координаційну раду з питань правотворчої діяльності під керівництвом віцепрезидента НАН України, академіка НАН України Сергія Пирожкова. До її складу увійшли представники провідних академічних інститутів, які мають потужний науковий потенціал для реалізації поставлених завдань.
Попри складність викликів, Анатолій Загородній висловив впевненість у здатності наукової спільноти ефективно виконати цю роботу. Результатом має стати виважена Наукова концепція розвитку законодавства України, що окреслить стратегічні перспективи для української держави.
Перший заступник міністра юстиції України, академік НАПрН України Микола КУЧЕРЯВЕНКО звернув увагу на те, що питання системності законодавства в Україні не нове і досліджується вже десятки років. Однак нині воно набуває особливої актуальності в умовах воєнного стану, євроінтеграційних процесів та появи нарешті системного базового документа – Закону України «Про правотворчу діяльність», який можна вважати фундаментом нової якості нормотворення. Доповідач підкреслив, що Закон уже впливає на юридичну практику і розробку нормативних актів, попри те, що його повноцінне впровадження очікується після завершення воєнних дій. Зокрема, Міністерство юстиції України активно долучене до євроінтеграційної роботи за кластерним принципом. Загалом, у своєму виступі він наголосив на тому, що системність у правотворчості поступово реалізується як на законодавчому, так і на науково-методологічному рівнях, а синергія між наукою, практикою і органами влади є ключем до якісного оновлення правової системи України.
Академік-секретар Відділення історії, філософії та права НАН України, академік НАН України Валерій СМОЛІЙ підкреслив, що з прийняттям Закону України «Про правотворчу діяльність» був закладений системний фундамент для формування законодавства України з огляду на євроінтеграцію.
У своєму виступі заступник голови Науково-консультативної ради при Голові Верховної Ради України, академік НАПрН України Наталія КУЗНЄЦОВА наголосила, що Закон України «Про правотворчу діяльність» – це не просто інструкція для законотворців, а програма модернізації та систематизації законодавства, яка має вивести його на рівень цивілізованого та європейського зразка. Ключовим завданням є формування політики права – не лише правової політики – через глибокий аналіз чинного законодавства, наукове прогнозування його розвитку та розробку Наукової концепції розвитку законодавства, що вже перебуває у процесі створення Національною академією наук України за участі Науково-консультативної ради при Голові Верховної Ради України.
Спікерка звернула увагу на масштаб і глибину дослідження, до якого залучено провідних учених і регіональні наукові школи. Йдеться не про точкові зміни, а про системний скринінг чинного законодавства, адаптацію його до права ЄС і створення логічної структури законодавства, яка відповідатиме потребам держави, зокрема в умовах воєнного стану. Особливо підкреслено важливість соціального законодавства як новітнього напряму, що охоплює медицину, освіту, науку, житлову політику та соціальні гарантії – у відповідь на виклики війни та відбудови. Було відзначено, що наразі не йдеться про внесення змін до законів, а про побудову цілісної архітектури законодавства – «скелету», на якому згодом будуть «нарощені м’язи» конкретних змін.
Також пані Кузнєцова наголосила на потребі розмежовувати систему законодавства й систему права, уникаючи академічних суперечок у прикладному процесі. Завершуючи, вона повідомила, що влітку планується видання наукової монографії, яка стане основою для широкого обговорення, а паралельно – розробка концепції, яка має стати практичним дороговказом для законотворців.
З доповіддю про роль та завдання Науково-координаційної ради з питань правотворчої діяльності при Президії НАН України виступив віцепрезидент Національної академії наук України, академік НАН України Сергій ПИРОЖКОВ. Виступаючий відзначив, що ухвалення Закону України «Про правотворчу діяльність» стало важливим кроком для формалізації принципів нормотворчості та визначення ролі різних суб’єктів, зокрема Національної академії наук України.
Він окреслив уже реалізовані ініціативи ради: підготовлено проєкти двох нормативно-правових актів (порядку юридичної експертизи в НАН України та порядку координації правотворчих досліджень); проаналізовано роботу робочих груп з правового моніторингу у сфері науки та інновацій; видано перший в Україні Науково-практичний коментар до Закону України «Про правотворчу діяльність»; проведено науково-практичний круглий стіл щодо експертизи актів на відповідність праву ЄС; започатковано тематичні рубрики з проблем правотворчості у фахових виданнях установ НАН України; здійснюється підготовка колективної монографії з наукового забезпечення концепції розвитку національного законодавства.
Віцепрезидент особливий акцент зробив на необхідності налагодження прямої комунікації з органами виконавчої влади з метою чіткого розуміння вимог до формату й змісту наукової концепції. На завершення Пирожков підкреслив важливість скоординованої та ефективної роботи усіх учасників процесу підготовки результативних наукових напрацювань. За його словами, 2025 рік має стати ключовим у формуванні змістовного концептуального матеріалу для реалізації положень закону та законодавчої реформи в цілому.
Інституційно-організаційні засади розробки Наукової концепції розвитку законодавства України в своїй доповіді представив директор Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України, член-кореспондент НАПрН України Олексій КОТ. У своєму виступі він наголосив, що наукова правотворча діяльність, яка фінансується державою в умовах війни, повинна бути максимально відповідальною, ефективною та результативною. Кожна гривня з бюджету, яка спрямовується на наукові розробки, має бути обґрунтована конкретним прикладним результатом – насамперед, розробкою Наукової концепції розвитку законодавства України.
Національна академія наук України відповідно до Закону України «Про правотворчу діяльність» визначена головною експертною установою з питань прогнозування та забезпечення системного розвитку законодавства. Академія вже здійснює незалежну правову експертизу проєктів законів, аналізує їх відповідність міжнародним зобов’язанням України та праву ЄС, і сприяє підвищенню якості законодавчих ініціатив.
Особливе місце у виступі було приділено Цільовій програмі «Правотворчість в Україні: доктринальні засади, правове регулювання і практика здійснення», започаткованій НАН України. Програма орієнтована на системне оновлення національного законодавства, усунення застарілих норм, ліквідацію дублювань і правових прогалин, а також підготовку алгоритму для створення єдиної наукової концепції розвитку законодавства. Було окреслено структуру майбутньої Концепції, яка включає: Загальний блок (конституційне, безпекове, наукове та судове законодавство); Блок публічного права (адміністративне, кримінальне, екологічне, економічне, фінансове право); Блок приватного права (цивільне, інтелектуальна власність, трудове, соціальне, міжнародне приватне право тощо).
Доповідач зазначив, що виконання програми здійснюється за участі профільних наукових установ – Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України, Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, ДУ «Інститут економіко-правових досліджень ім. В. М. Мамутова НАН України».
Для забезпечення прозорості розробки Концепції заплановано низку експертних обговорень та консультацій протягом 2025 року, зокрема спільно з Науково-консультативною радою при Голові Верховної Ради України та за участі Міністерства юстиції. Олексій Кот наголосив, що саме через такі партнерства можливо досягти реального результату – створення цілісного, науково обґрунтованого бачення розвитку законодавства України в умовах євроінтеграції та повоєнного відродження. «Має бути не просто абетка законодавця, а дороговказ для всіх гілок влади. Ми повинні забезпечити єдність, системність і відповідність законодавства європейським стандартам», – підкреслив доповідач.
Головний науковий співробітник відділу дослідження проблем правотворчості та адаптації законодавства України до права ЄС Інституту правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук України, академік НАПрН України, почесний академік НАПН України, Михайло КОСТИЦЬКИЙ у своїй доповіді акцентував увагу на одному з ключових методологічних питань сучасної юриспруденції – якою має бути основа для дослідження й створення права. Починаючи з філософського питання «для чого потрібна методологія», спікер розгорнув глибокий аналіз домінування позитивістської методології у праві, яка переважає як у науці, так і в практиці. Він зазначив, що Закон України «Про правотворчу діяльність» написаний саме на основі позитивізму, що наразі є виправданим і своєчасним рішенням, особливо в умовах війни, коли правова система потребує структурованості, ясності й дії.
Водночас, доповідач звернув увагу на світові наукові тенденції, де в багатьох природничих дисциплінах починає домінувати метафізична методологія, що апелює до цілісного бачення, синтезу знань і філософської глибини. У цьому контексті фігурує ідея повернення до юснатуралізму – природного права – як альтернативи або доповнення до правового позитивізму. Окрему увагу доповідач приділив різниці між поняттями «правотворчість» і «правоутворення», наголошуючи, що право – це результат творчої діяльності суб’єкта, і що сучасна українська юридична наука повинна вживати саме термін «правотворчість». Він критично висловився щодо недооцінки цього терміну у вітчизняних енциклопедіях і наукових публікаціях, підкреслюючи потребу усвідомленої методологічної чіткості. Крім того, виступ включав аналіз еволюції джерел права: від виключно нормативно-правових актів – до визнання доктрини, звичаїв, правових прецедентів як легітимних складових правової системи. У цьому контексті згадується практика Верховного Суду, який фактично опирається на наукову доктрину в роз’ясненні законодавства.
Наприкінці промовець акцентував на еволюції методології в умовах євроінтеграції: синтезі англосаксонської юснатуралістичної та континентальної позитивістської традицій. Цей синтез, за словами доповідача, вже реалізується через діяльність ЄСПЛ і повинен знайти своє втілення і в українському правотворенні.
Головний науковий співробітник відділу дослідження проблем правотворчості та адаптації законодавства України до права ЄС Інституту правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук України, член-кореспондент НАПрН України Анатолій КОЛОДІЙ в контексті обговорення питань забезпечення системності законодавства України в умовах євроінтеграції у своїй доповіді наголосив на необхідності прийняття Закону України «Про правовий моніторинг нормативно-правових актів» з метою всебічного нормативного регулювання порядку здійснення правового моніторингу, як невід’ємної стадії правотворчого процесу, та його складових, що забезпечить дієвість Закону України «Про правотворчу діяльність».
Необхідність ухвалення цього законопроєкту обґрунтована як на рівні наукових доктрин, так і на основі аналізу чинного законодавства та міжнародно-правових зобов’язань України. Зокрема, Закон України «Про правотворчу діяльність» прямо передбачає моніторинг як складову правотворчого процесу. Угода про асоціацію між Україною та ЄС (ст. 460–470) передбачає існування численних структур для моніторингу виконання зобов’язань. Існують сучасні підзаконні акти, що регламентують елементи моніторингу, але відсутній комплексний законодавчий акт.
Проєкт закону містить 6 розділів, 27 статей: Загальні положення (понятійний апарат, принципи, об’єкти й суб’єкти моніторингу). Процедура здійснення моніторингу (види: черговий, позачерговий, оперативний). Особливості моніторингу окремих об’єктів (Конституційний Суд, Рахункова палата, Омбудсман, громадські ініціативи, міжнародні стандарти тощо). Результати моніторингу та юридичні наслідки (обов’язковість реагування). Обов’язковість моніторингу і відповідальність посадових осіб. Прикінцеві положення, що синхронізують цей закон з уже чинним Законом України «Про правотворчу діяльність» та вносять зміни до 17 інших законів. Ключовий меседж – правовий моніторинг має стати обов’язковим, системним і централізованим інструментом удосконалення законодавства України, а запровадження єдиної державної структури для моніторингу законодавства – логічний крок до формування послідовного, гармонізованого, адаптованого до права ЄС законодавства України.
Перший заступник Голови Державної прикордонної служби України, доктор юридичних наук, доцент, генерал-майор Володимир НІКІФОРЕНКО наголосив на важливості практичного виміру правотворчої діяльності, зокрема в контексті адаптації законодавства з охорони державного кордону до стандартів Європейського Союзу. Він відзначив, що на відміну від безпеки у контексті НАТО, євроінтеграційні процеси вимагають складнішої імплементації правових норм, оскільки багато інструментів і механізмів ЄС стають доступними лише після набуття повноправного членства. Серед прикладів часткової імплементації норм ЄС — криміналізація незаконного переправлення осіб через державний кордон та невизнання документів, виданих на окупованих територіях. Проте більшість європейських норм, зокрема щодо обміну інформацією та використання ІТ-систем, залишаються недоступними без відповідного міжнародного статусу.
Доповідач звернув увагу на необхідність імплементації директив ЄС з урахуванням українських цінностей і ідентичності, забезпечення балансу між безпекою та захистом персональних даних, а також налагодження міжвідомчої взаємодії. У цьому контексті важливу роль відіграє стратегія IBM (Integrated Border Management). Було також наголошено на дефіциті глибоких правових аналітичних інституцій, здатних підтримати процеси адаптації, зокрема в прикордонній сфері. Водночас Україна активно напрацьовує нові технологічні рішення, якими вже сьогодні можуть зацікавитися і європейські партнери.
Про критичну необхідність зміни правової ідеології, подолання радянської колоніальної спадщини в українському праві та відмову від застарілих правових конструкцій наголосив суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, головний науковий співробітник відділу приватноправових досліджень Інституту правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук України, член-кореспондент НАПрН України Сергій ПОГРІБНИЙ.
Він зазначив, що Україна має враховувати глобальні тенденції зближення правових систем. Зокрема, Верховний Суд уже фактично функціонує за принципами прецедентного права. Цей гібридний підхід вимагає перебудови правозастосовного мислення та може дати позитивні результати за умови подальшої уніфікації процесуального законодавства. Доповідач запропонував фаховій спільноті обговорити доцільність збереження галузевого підходу в контексті римської дихотомії «публічне – приватне право» та сучасних вимог системності законодавства. Було зроблено акцент на необхідності обмежити часті зміни до кодифікованих законів. За прикладом Франції та Німеччини, Погрібний запропонував змінювати кодифіковані акти лише після ретельного випробування норм у рамках звичайних законів.
Завідувач відділу дослідження проблем правотворчості та адаптації законодавства України до права ЄС Інституту правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук України, доктор юридичних наук, професор Надія МІЛОВСЬКА у своїй доповіді зосередила увагу на важливості адаптації законодавства України до права Європейського Союзу як ключового напряму сучасної правотворчої діяльності. Вона наголосила, що правотворчість є формою реалізації євроінтеграційної політики України, що обумовлено як міжнародними зобов’язаннями, так і внутрішніми пріоритетами правової реформи.
У цьому контексті було відзначено історичну важливість надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС та початку скринінгу українського законодавства. Важливу роль у цьому процесі відіграє Закон України «Про правотворчу діяльність», який містить чіткі положення щодо планування, експертизи, юридичної оцінки та контролю за відповідністю нормативно-правових актів вимогам ЄС.
Доповідачка також послалася на щорічний звіт Європейської комісії щодо розширення ЄС (жовтень 2024 року), в якому відзначено прогрес України в ухваленні базових законів, але також звернуто увагу на необхідність вдосконалення інструментів експертизи, методичних підходів і взаємодії між органами державної влади.
Підсумовуючи, спікерка наголосила, що адаптація законодавства до права ЄС є не лише обов’язковим етапом на шляху інтеграції, а й потужним чинником модернізації української правової системи. Унікальність українського досвіду правотворчості в умовах війни вимагає особливої узгодженості, системності та об’єднання зусиль науковців, державних інституцій і громадськості.
У обговоренні питань правотворчої діяльності та забезпечення системності законодавства України в умовах євроінтеграції взяла участь проректорка з науково-педагогічної роботи (міжнародне співробітництво) Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор юридичних наук, професор Ксенія СМИРНОВА, яка у своєму виступі акцентувала увагу на ключовій ролі методології у правотворчості та систематизації законодавства України в контексті євроінтеграції. Вона підкреслила необхідність врахування трьох рівнів правового процесу — нормотворчості, імплементації та судового застосування — при побудові єдиної методологічної основи. Доповідачка відзначила, що Закон України «Про правотворчу діяльність» є не лише рамковим документом для законодавчої гілки влади, а й механізмом впорядкування виконавчих і судових практик. Вона зупинилась на позитивних зрушеннях у практиці Верховного Суду, зокрема визнанні можливості застосування рішень Суду ЄС як джерел тлумачення українського законодавства.
Директорка Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор юридичних наук, професор Оксана ВАСИЛЬЧЕНКО підкреслила надзвичайну актуальність тематики круглого столу, зосередивши увагу на важливості практичного втілення наукових розробок у сфері правотворчості. Вона наголосила, що наука не повинна існувати лише заради науки — її мета полягає у впровадженні результатів досліджень у правозастосовну діяльність. Особливу увагу доповідачка приділила методологічним аспектам правотворчості, необхідності їх переосмислення та оновлення в умовах євроінтеграції. З огляду на численні звернення від народних депутатів та парламентських комітетів щодо гармонізації українського законодавства з правом ЄС, професорка відзначила важливість наукового супроводу процесів адаптації, зокрема завдяки роботі Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України.
Завідувач кафедри конституційного права Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор юридичних наук, професор Ольга ЛОТЮК зазначила актуальність науково-практичного заходу, відзначивши його практичні аспекти в умовах євроінтеграційних процесів, що відбуваються в нашій державі.
Про необхідність приведення законодавства та правовідносин у відповідність до конституційних норм задля утвердження верховенства права зазначила голова конституційного сектору Майдану українського народу Людмила ОЛІЙНИК.
Підсумовуючи результати заходу, науковці окреслили пріоритетні напрями подальшої діяльності у сфері правотворчості, деталізоване дослідження яких дозволить сучасній українській державі акумулювати як національний правовий досвід, так і новітні правові розробки для забезпечення ефективної відбудови правової системи у повоєнний період.
Посилання – https://pravo.ua/naukovtsi-obhovoryly-perspektyvy-rozvytku-pravotvorchoi-diialnosti-v-ukraini/
За матеріалами Юридичної практики
